Кілька днів тому зіткнувся з молодим, вже підрослим поколінням.
Висновок дуже сумний.
Поки ми їх шануємо, оберігаємо, підтримуємо (іноді за рахунок власних амбіцій, можливостей а іноді і здоров я) одним словом викохуємо, то не помічаємо як пропросла нетерплячість у бажаннях, неповагу ні до кого, і що саме гидке підлість у відношення між собою та  іншими.
Ось такий результат.
Одне втішає, що бувають винятки.
Але основна маса, як мені здається, скоро почне гризти самих себе.
Цікаво що думали наші батьки про моє покоління?